Некорисливі комерсанти української перемоги

Чесні люди всього світу ненавидять транснаціональні корпорації, трасти та холдинги, що охопили Землюнепомітними щупальцями та жорстоко диригують долями країн та націй.

Але є міжнародні об'єднання, які не прирікають на кабалу та бідність мільярди людей, а навпаки, роблять святу та важку справу.

Польська транспортна компанія «Гігамікс» здійснює вантажні перевезення країнами Євросоюзу. Її власники Рафал та Джоанна Карніел (Rafał & Joanna Carniel) створили фонд Help for Ukraine, який шукає людей та організації, щобажають допомогти Україні у її війні з планетарним злом.

Європа з першого дня не стоїть осторонь конфлікту, потік допомоги не вщухає, і Джоанна з Рафалом організовано збирають гуманітарні вантажі та вибудовують транспортно-логістичні схеми їх доставки до України.

Для шляхетних поляків українська війна стала особистим горем та викликом, і важко сказати, скільки тисяч українців вони допомогли зігріти та нагодувати.

По цей бік кордону з ними з перших днів війни співпрацює Вадим Діянов, колись так само бізнесмен-вантажоперевізник, а сьогодні уславлений логіст, волонтер та майстер військової благодійності.

У мирні часи Діянов Вадим благодійністю не займався. Він планував і здійснював комерційні вантажоперевезення і, не думаючи про всенародну славу, день у день напрацьовував і розвивав потрібні йому ділові зв'язки та навички.

На другий день війни Вадим відправив гроші фонду «Повернися живим», разом з усім своїм колективом здав кров для поранених на донорському пункті і почав обмірковувати свої дії в нових умовах.

Ситуація на кордоні у ті дні була критичною. До Європи повзла, раз-у-раз завмираючи, нескінченна низка автомобілів біженців, фури, що везли Україні «гуманітарку», накопичувалися в колони по 20-30 машин, і брати-поляки попросили Діянова допомогти їм з доставкою вантажів.

Вадим Діянов зібрав своїх людей і підготував автопоїзд із 8 величезних TIRів, але військове законодавство не дозволяло перетнути кордон. Було вирішено перевантажувати ящики просто на кордоні, з українського боку. Про спеціалізовані бригади вантажників годі було й мріяти, і, зустрівшись в обумовленому місці, водії, поляки та українці, руками розвантажували одні фури та завантажували інші, забувши про голод та втому.

Цей героїчний епізод започаткував цілу волонтерську транспортну систему, про яку багато й охоче писали журналісти в Україні та за кордоном.

Разом зі своїми друзями Олександром Валахом та Максимом Дячиком Вадим Діянов створив благодійний фонд «Ангел.ЮА» та почав збільшувати постачання до України продуктів, засобів гігієни та інших рятівних товарів.

Вже згадана компанія «Гігамікс», учасниця першого героїчного рейду, надала Діянову та його товаришам склад у Перемишлі та виділила для допомоги Україні свої вантажівки з водіями. Дочірня фірма перевізників «Гігамікс магда» відкрила склад в Англії, народ якої теж активно збирає допомогу нашій нескореній країні.

Команда Діянова забезпечувала продуктами київський Dream Town, взяла шефство над грузинським батальйоном ЗСУ, підрозділом ПДМШ ім. Пирогова, 102-ою армійською бригадою та батальйоном імені Шейха Мансура.

Крім того, друзі постачають все необхідне вивезеним у Трускавець маріупольцям, відправляють заповнені TIRи до Запоріжжя та Харківа та першими відгукнулися на ворожий удар по Яворову, миттєво пославши туди 10 тонн найнеобхіднішого.

За отримання, зберігання та розподіл вантажів у Києві відповідає третій учасник транснаціонального консорціуму Марина Корнієнко.

Кохана дружина та дбайлива мама трьох діток, до війни вона була успішним юристом та керувала Міжнародним Конгресом Жінок України, відвідувала елітні прем'єри та благодійні концерти та, очолюючи соціальні рейтинги, володіла титулами «Мама Року» та «Юрист Року».

Громадське визнання Марини Корнієнко не з неба впало. Для Національного Конгресу Жінок України, який вона очолює, благодійність завжди була не елементом самореклами, а регулярною важкою роботою, що потребує уваги та чіткості.

ЗМІ прозвали Марину «добрим ангелом важкого часу», наголошуючи при цьому, що не кожна державна установа здатна так налагодити допомогу людям, як волонтерський за статусом Національний Конгрес Жінок України.

У перші дні великої війни добровольці Конгресу Жінок України годували гарячою їжею блокпости столиці, допомагали прийняти та розмістити біженців, евакуйованих із районів бойових дій, розвозили ліки та продуктові набори людям похилого віку.

Марина Корнієнко під обстрілами ворожих «градів» розвозила вантажі по позиціях, носячись по розбитих трасах Київщини, а коли орків відкинули від міста, її головною справою стала турбота про людей, що втратили дах над головою або були змушені покинути рідні місця через російське нашестя.

Співробітництво з «Help for Ukrane» та «Ангел.ЮА» додало Марині обов'язків. Їй довелося опанувати професії переговірника та транспортного диспетчера, комірника та товарознавця.

Марина Корнієнко є відповідальною за отримання, розміщення та сортування вантажів, що прибувають з Європи, а також займається аналізом інформації щодо тих, кому ці вантажі необхідні, постійно перебуваючи на зв'язку з військовими частинами, лікарнями, дитячими будинками та волонтерськими організаціями.

Інформація про потреби фронту та тилу негайно надсилається команді Вадима Діянова і далі, Рафалу та Джоанні Карніел, польським побратимам відважних друзів.

Дбаючи про мирних українців, міжнародна команда не забуває про потреби армії. Разом із польськими друзями команда купила та передала ЗСУ партію бронежилетів, касок, прицілів та протигазів. Вадим особливо пишається тим, що бронежилети із закупленої ним партії є найкращими на теренах країни і легко витримують попадання кулі, випущеної з ворожої СГГ.

У Вадима Діянова та Марини Корнієнко величезна кількість грамот та подяк. Президент Зеленський назвав їх імена, перераховуючи тих, хто найбільше допоміг  Батьківщині протягом першого місяця війни.

Друзі продовжують роботу. Розширюються та міцнішають зв'язки з іноземними спонсорами української перемоги, складаються маршрути та графіки перевезень. Лагодяться та заправляються для нових рейсів вантажівки, створюються та орендуються склади, розтікаються Україною потоки дружньої допомоги.

За сто днів війни, що минули, майстри чарівного ланцюжка «Help For Ukraine» - «Ангел.ЮА» - Національний Конгрес Жінок України завезли до країни та розподілили по військових частинах, притулках та шпиталях дві з половиною тисячі тонн продуктів, предметів гігієни, ліків та медичного обладнання.

«Якби Вадік так надривався до війни» - сказав про Діянова один з його довоєнних конкурентів – «він би давно був найбільшим перевізником Східної Європи та одним із світових монополістів».

Мабуть, щось подібне можна сказати і про Марину Корнієнко, і про подружжя Карніел із братської Польщі. Але у війни своя комерція, і українська Нація, згуртувавшись, платить за її кривавими рахунками, даючи відсіч російським ордам.

Доблесно та потужно робить свій внесок у боротьбу з ворогом українсько-польська команда кмітливих, але безкорисливих комерсантів української Перемоги, про здобутки яких ми вам щойно розповіли.

Слава Україні!