Соціально-економічний розвиток

Економічний розвиток держави це не лише збільшення кількості продукції, яку випускає національна економіка. Різницю між зростанням та розвитком у цій сфері життя країни образно описав автор книги «Теорія економічного розвитку» Йозеф Шумпетер, який сказав: «Поставте до ряду стільки поштових карет, скільки забажаєте – залізниці у вас при цьому не вийде».

Економічний розвиток це позитивні якісні зміни, нововведення у виробництві, продукції, в послугах, в управлінні, в економіці в цілому, тобто інновації.

Економічний розвиток суспільства є багатоплановим процесом, що охоплює економічне зростання, створення сектору інноваційної економіки та венчурного бізнесу, структурні зрушення в економіці, зростання продуктивності праці та якості життя населення.

В економічному розвитку України величезну роль відіграватиме соціальний фактор, відхід країни від згубної пострадянської моделі виробничих відносин з низькою оплатою праці, свавіллям великих промисловців та корумпованістю чиновників державних відомств.

Сьогодні головну та провідну роль у процесах економічного розвитку займає людський капітал. Україні,  попри всі перекоси розвитку та соціальну відсталість від світових лідерів, вдалося зберегти цей національний скарб. Сталося це, як багато що в нашій країні, не завдяки, а всупереч діям державного апарату.

Окрім природних ресурсів та сучасних промислових технологій, основу могутності нашої країни становить високоосвічене працездатне населення, наявність якого в сучасному світі є маркером та локомотивом успішного економічного розвитку.

Відомі різні моделі економічного розвитку, але спільними для всіх країн з сучасною конкурентоздатною економікою є зростання вартості і якості людського капіталу.

Це зростання досягається шляхом інвестицій у нього, зниження рівня корупції та ефективного управління народним господарством.

Такий підхід забезпечує ефективність інноваційної системи, високу конкурентоспроможність економіки, стабільне зростання ВВП та ВНД та, як результат, підвищення якості життя населення.

Це найефективніший і єдино можливий шлях розвитку економіки в сучасному світі, і нинішньому керівництву України слід усвідомити, що подальші спроби зберегти невідповідність між виключним рівнем українського трудового класу та злиденною оплатою його праці прирікають країну на катастрофу.

Громадяни повоєнної України не працюватимуть за їжу, а відсутність стабільного суспільного договору не дозволить країні створити конкурентоспроможний технологічний уклад економіки.

У сучасному західному світі олігархів немає, їх наявність визнана згубною для економіки та соціального розвитку. Водночас вітається зміцнення народної держави з найвищим рівнем доходів та соціальної відповідальності, і ці два процеси нерозривно між собою пов'язані.

Такий стан речей сам по собі визначає коло дій, які має здійснити керівництво країни, що набула статусу кандидата зі вступу до Єдиної Європи. Спроба зберегти довоєнну кабалу трудового класу спричинить соціальний вибух, а Україна не може жити від Майдану до Майдану, тим паче в період великого відродження.

Громадянському суспільству належить головна роль у майбутній трансформації економічного устрою Батьківщини, заснованого на процвітанні громадян, ліквідації всевладдя великого капіталу, усуненні соціальної нерівності та корумпованих чиновників як її гарантів.

У розвинених країнах сьогодні створено сектор економіки знань та індустрію знань. Людський капітал у розвинутих країнах є головним продуктивним фактором зростання та розвитку цієї індустрії, його питома вага становить до 80% їхнього національного багатства. Країни, які в останні десятиліття увійшли до числа розвинених передових з виробництва та експорту високих технологій, розпочинали свою модернізацію з модернізації людського капіталу та збільшення таких державних інвестицій у нього, як освіта, наука, медицина та якість життя. Провідні країни світу з інноваційною економікою створили умови, що сприяють швидкому втіленню ідей вчених та винахідників у конкурентоспроможну продукцію та високі технології. Високі інвестиції в людський капітал забезпечують їм лідерство в науці, освіті, медицині, високих технологіях та індустрії знань.

Розвинені країни значно випереджають інші країни за вартістю та якістю накопиченого національного людського капіталу, за рівнем і якістю життя та в основних рейтингах з ВВП та ВНД на душу населення.

Інших орієнтирів та рецептів процвітання в сучасному світі не існує, і Україна, яка обрала європейський шлях, має впевнено прийняти нові для себе правила та принципи соціально-економічного розвитку.